Шлях до себе — чудовий, але не такий вже й простий.

​

Можливо, буде нелегко. Можливо, захочеться все кинути. Можливо, ця дорога не буде прямою і рівною. І основні рішення доведеться приймати саме тобі.

​

Тоді ти, можливо, запитаєш:
"Якщо основна робота лежить на мені, то навіщо мені ти?"

​

Я відповім:

​

Колись дуже давно я усвідомила, що мене не влаштовує моє життя. Стосунки з дітьми, чоловіком, батьками, друзями приносили мені біль і страждання. Я не розуміла, чому я така нещасна, чому в мені стільки смутку й пригніченості, чому життя здається важким і похмурим.

​

Я тяжко захворіла, мені було нецікаво жити...
Іноді потрібно опуститися на саме дно, щоб вистачило сил відштовхнутися і виплисти, зробити ковток свіжого повітря.

​

В один момент я зрозуміла: відповідальність за мої нещастя лежить на мені. Ніхто, крім мене самої, не зможе зробити мене щасливою.

​

Тоді я почала свій довгий шлях до щастя. Вже 18 років я вчуся, пізнаю. Пройшла безліч курсів і тренінгів про стосунки, комунікацію, емоції тощо.

​

Я пережила загибель свого старшого сина.
Ні, не пережила… Смерть дитини неможливо пережити. Але я змогла прийняти це і жити далі. Я можу сміятися і бути щасливою, хоча в моєму серці залишилася глибока рана, яка залишиться зі мною назавжди.

​

Йдучи цим шляхом, я збирала інструменти, якими можу поділитися, щоб м’яко підсвітити тобі саме твої теми, саме твої запитання.

​

Пам’ятай: вибір завжди за тобою. І який би вибір ти не зробила, він правильний, тому що це твій шлях, твій унікальний досвід.

​

Ти — скарб для цього світу. Вір у себе, і в тебе все вийде.

​

А якщо серце відгукується піти разом зі мною — ласкаво прошу у глибини глибинного пізнання самої себе

​