Спілкування... Правда ж, це просто – спілкуватися?

 Що тут складного? Слухай і відповідай, – думають одні. "Я чудово вмію говорити", – думають інші. "А я прекрасно вмію слухати", – впевнені треті. Але чому інколи після розмови залишається якийсь неприємний осад?

Що ж таке спілкування і чому воно настільки важливе в нашому житті? Якщо хтось скаже, що може жити без спілкування, звісно, ви можете так думати і навіть так жити. Але я вважаю, що це велика помилка.

Я дуже люблю цю тему і неодноразово писала пости про спілкування. І все ж із радістю напишу ще раз. Я теж навчаюся щодня, і, найімовірніше, це есе відрізнятиметься від попередніх.

Отже, поїхали! Перш за все, мені подобається з'ясовувати значення слова за словниками.

Дивимось, що говорить Google:

СПІЛКУВАННЯ (communication)

Середній рід

Взаємні зв’язки, ділові або дружні стосунки.

"Тісне спілкування".

Обмін думками між людьми, які щиро зацікавлені в погляді одне одного.

"Ділове спілкування".

Спілкування – це складний, багатоплановий процес встановлення та розвитку контактів між людьми та групами, який виникає з потреби у спільній діяльності й включає щонайменше три складові: комунікацію, інтеракцію та соціальну перцепцію. Без спілкування неможлива жодна людська діяльність. Так визначає це поняття Вікіпедія.

Звісно, тут є ще слова, які варто уточнити, але загальний сенс, думаю, зрозумілий.

Чи можливе спілкування з людиною, яка його не хоче? Думаю, що ні. І змушувати когось говорити з вами (навіть якщо вам цього дуже хочеться) – це майже як насильство. Спілкування має бути взаємним, у ньому має бути зацікавленість і бажання як говорити, так і слухати. І робити це мають обидві сторони, по черзі.

Якщо чесно, я дуже люблю багато говорити, і рада, що навчання коучингу допомагає мені більше слухати. А як спілкуєтесь ви?ольше слушать. А как вы общаетесь?