Я дякую...

Це одночасно дуже просто й складно — сказати «дякую». А якщо замислитись: «Я дякую, кого і за що?»

Звісно, є багато людей, яким я вдячна, але мені хочеться подякувати й собі.

Я дякую собі за те, що я люблю життя, за те, що я довірлива і вразлива, ніжна і сильна одночасно.

Я дякую собі за те, що не припиняю вчитися у житті, у людях, у своїх дітей, друзів, вчусь у тих, хто мудріший…

Я дякую собі за те, що для мене важливо йти до кінця, зробити все, щоб досягти своєї мети.

Я дякую собі за те, що я не ідеальна, я повільна, наполеглива, буваю грізна і руйнівна, іноді надмірно відповідальна, а інколи — безтурботна.

Я дякую собі за свою красу та некрасивість.

Я дякую собі за те, що в мені є щастя і любов, спокій і розуміння.

Я дякую за те, що я можу бути різною.

Я дякую собі за те, що навчилася приймати життя таким, яким воно є, і при цьому бути щасливою.

Я дякую собі за те, що можу бачити те, що не видно. Дякую за те, що я сама створюю своє життя, притягую людей, з якими мені цікаво, і можу у них чомусь навчитися. За те, що інколи не знаю, чого хочу. За свою сміливість.

За те, що в свої 56 роки я продовжую мріяти, ставити цілі і йти до них. Дякую за те, що я така, яка я є.

Колись, коли дерева були ще більшими, мама послала мене за молоком до молочниці. І ось я йду. Дерева тоді здавалося йшли в безкінечність. Я йшла, дивилася в небо і подумала: «Настане момент у моєму житті, в майбутньому, коли я дізнаюсь, хто я».

Зараз є цей момент і в той же час його немає, тому що попереду ще багато відкриттів самої себе. Кожна мить життя відкриває мене все більше і більше.

Я вдячна і люблю своє життя, як свою дитину. Ми любимо наших дітей, незважаючи ні на що. Я вдячна за те, що я живу…

А ви дякуєте собі та іншим? Якщо ні, спробуйте це робити. В ваше життя прийде чарівність.ство.